Вогнезахист БС-13

Деревина й конструкцій з неї займають велику частку в будівництві житлових, громадських, виробничих та складських будівель та споруд. Деревина є екологічно чистим матеріалом, що має свої відмінні декоративні характеристики, яких потребує сучасне дерев’яне будівництво. До того ж, різноманітні статистичні аналізи свідчать про те, що тенденція до збільшення обсягів використання конструкцій та матеріалів на основі деревини буде зберігатися. Разом з тим, деревина – є горючим, а відповідно, і пожежонебезпечним матеріалом.

Кожен рік в країні фіксуються тисячі пожеж в будівлях різноманітного призначення. В зв’язку з цим цілком актуальним є прагнення уникнути цього лиха завдяки проведенню спеціальних заходів, вартість яких складає до 15 % повної вартості споруд та до 35 % вартості конструкцій, що підлягають вогнезахисту. Більш за все забезпечується пожежна безпека несучих, горищних, огороджувальних конструкцій з деревини.

Найголовніша задача, що виконує вогнезахист – це зниження ймовірності загоряння горючих матеріалів від різних джерел вогню, що обмежені за часом дії та потужності (малокалорійні джерела), а саме: палаючого сірника, короткого замикання, запаленого дрантя. В зв’язку з цим, завдання забезпечення захисту деревини від запалення від малокалорійних джерел вогню завжди буде актуальною.

Методи та засоби вогнезахисту дерев’яних конструкцій

Вогнезахист дерев’яних конструкцій дуже різноманітний. Він охоплює методи, способи створення на поверхні конструкцій різноманітних теплозахисних екранів, технологічні та фізико-хімічні методи, що спрямовані на зниження пожежної небезпеки матеріалів. Розділяють два види: хімічні (пасивні), а саме, фарби, лаки, просочувальні речовини; конструктивні – застосування конструкцій зі збільшеним перерізом, негорючих облицювань, діафрагм.

Найширшого застосування набули хімічні способи вогнезахисту, в зв’язку зі своєю більш низькою вартістю, в порівнянні з конструктивними. Вони є дуже різноманітними та включають велику кількість засобів для покриття та просочення, що володіють високим супротивом до вогневого та теплового потоків на конструктивні дерев’яні елементи. Вони поділяються в залежності від призначення та галузі застосування на:

  • фарби та емалі;
  • лаки (прозорі);
  • просочувальні речовини;
  • спеціальні пасти та облицювання.

Сучасний розвиток підштовхує на розробку та впровадження великої кількості покривних засобів, спучуючи фарб та лаків, просочувальних речовин. На даний момент найбільш раціональним та вигідним способом вогнезахисту є покривні вогнезахисні засоби, в захисті якими потребують несучі та огороджувальні дерев’яні конструкції. В меншій мірі застосовуються просочувальні речовини.

Вогнезахисні засоби наносяться на підготовлені дерев’яні конструкції та вироби з деревини, що не піддаються механічній обробці, а також вологість яких не перевищує 15 %. Перед нанесенням засобів поверхня, що оброблюється, повинна бути очищена від пилу та забруднень. В разі наявності на поверхні старого лакофарбового покриття, його слід видалити та ретельно зачистити поверхню.

Обробка деревини повинна здійснюватись за температури навколишнього середовища не нижче +5 °С та відносній вологості повітря не більше 80 % з дотриманням вимог нормативно-технічної документації даного засобу. Нанесення здійснюють як механічним способом (агрегатами повітряного або безповітряного розпилення), так і ручним (валиком, пензлем). Засоби слід наносити рівним шаром, без напливів та пропусків.

Таким чином, вогнезахисні засоби, як покривні, так і просочувальні, потребують постійного вдосконалення та модернізації в зв’язку з інтенсивним розвитком будівництва та новітніми технологіями дерев’яних конструкцій.